Сталь є життєво важливим матеріалом для архітектурного середовища та транспортних засобів, мистецтва, медицини та інформаційних технологій. Унікальні фізичні властивості цього популярного матеріалу дозволяють використовувати його повторно або переробляти без втрати якості. Однак, як і всі матеріали, сталь може становити значне навантаження для довкілля, здоров’я та суспільства під час її виробництва, використання та утилізації.

Наприклад, виробництво сталі робить значний внесок у світові викиди СO₂. За даними Всесвітньої асоціації сталі AISBL, у 2020 році в середньому кожна тонна виробленої сталі призвела до викиду в атмосферу 1,89 тонн CO2. У 2020 році було вироблено 1860 мільйонів тонн (Мт) сталі, а загальні прямі викиди в цьому секторі склали близько 2,6 мільярда тонн, що становить від 7% до 9% світових викидів СO₂.

Видобування сировини також може призвести до широкого кола екологічних проблем, включаючи загрозу біорізноманіттю та екосистемам у прилеглих районах, ерозію узбережжя та берегів річок або забруднення водних шляхів. Місцеві наслідки можуть включати шумове та пилове забруднення, а також пошкодження ландшафту.

Процеси виробництва сталі можуть призводити до викидів значної кількості забруднюючих речовин, включаючи діоксини, поліхлоровані біфеніли (ПХБ), оксиди азоту (NOx), оксиди сірки (SOx) і тверді частинки. Високий рівень діоксиду азоту, наприклад, шкідливий для рослинності – пошкоджує листя, сповільнює ріст або знижує врожайність. Оксиди азоту та діоксид сірки також можуть реагувати з речовинами в атмосфері, утворюючи кислотні дощі. ПХД – це група шкідливих, стійких органічних забруднювачів, які є токсичними, зберігаються в навколишньому середовищі та тваринах і біоакумулюються через харчовий ланцюг.

Токсичні важкі метали та їх сполуки, такі як ртуть, миш’як, селен, кобальт, олово та сурма, також шкідливі для здоров’я виробничого персоналу та користувачів готової продукції. Летючі органічні сполуки (ЛОС) також присутні в покриттях багатьох продуктів. Вони можуть викликати алергічні реакції, головний біль, подразнення очей і проблеми з астмою.

Стандарт СОУ ОЕМ 08.002.24.073:2020 Прокат сталі. Екологічні критерії оцінювання життєвого циклу (PE-148.02 Ecolabel for Steel products for construction of Brazilian Association for Technical Standards’s Environmental Labeling program, IDT) встановлює критерії визначення переваг прокату сталі щодо потенційних впливів продукції на стан довкілля та здоров’я людини протягом життєвого циклу.

Стандарт прийнятий методом передруку, – ідентичний PE-148.02 Екологічне маркування сталевих виробів для будівництва програми екологічного маркування Бразильської асоціації технічних стандартів (PE-148.02 Ecolabel for Steel products for construction of Brazilian Association for Technical Standards’s Environmental Labeling program).

Стандарт розроблено у відповідності з принципами та структурою оцінювання життєвого циклу продукції згідно ДСТУ ISO 14040 на основі аналізування життєвого циклу прокату сталі, виготовленого за прогресивними технологіями та екологічних критеріїв програм екологічного маркування І типу.

Сфера дії цього стандарту поширюється на прокат сталі, а саме:

• сортовий прокат;
• листовий прокат;
• труби;
• метвироби.

Вимоги стандарту адаптовані до вимог міжнародного стандарту:

• IEC 62321:2008 - Electrotechnical products – Determination of levels of six regulated substances (lead, mercury, cadmium, hexavalent chromium, polybrominated biphenyls, polybrominated diphenyl ethers) (IEC 62321: 2008 - Електротехнічні вироби. Визначення рівнів шести регульованих речовин (свинцю, ртуті, кадмію, шестивалентного хрому, полібромованих біфенілів, поліборофорних дифенілових ефірів);

та актів права ЄС:

• Регламенту Європейського парламенту та Ради (ЄС) № 1907/2006 від 18 грудня 2006 року щодо реєстрації, оцінки, дозволу і обмеження хімічних речовин (REACH);
• Регламенту Європейського Парламенту та Ради (ЄС) № 1272/2008 від 16 грудня 2008 року про класифікацію, маркування та пакування речовин та сумішей.

Основним завданням при впровадженні та подальшому перегляді екологічних критеріїв є:

• стале управління природними ресурсами;
• обмеження використання небезпечних хімічних речовин;
• зниження екологічних впливів у процесі виробництва;
• зменшення енергоємності технологічного процесу виробництва;
• зменшення викидів СO₂;
• зменшення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря;
• зменшення концентрації забруднюючих речовин у стічних водах;
• зменшення відходів виробництва та споживання.

Відносно виробів, що успішно пройшли сертифікацію згідно з вимогами цього стандарту, одержувачу екологічного сертифікату надається право на застосування екологічного маркування відповідно до ДСТУ ISO 14020, ДСТУ ISO 14024 та СОУ ОЕМ 913.01.