Текстильні вироби можуть мати значний вплив на навколишнє середовище та здоров'я людини. Він варіюється від сільськогосподарських практик, таких як використання біоцидних речовин у виробництві натуральних текстильних волокон; скиду забруднюючих речовин у водні об’єкти під час виробничих процесів; до подразнення шкіри під час використання; і шкоди навколишньому середовищу, спричиненої кінцевою утилізацією внаслідок того, що готова продукція не піддається біологічному розкладанню, не підлягає переробці або містить токсичні хімікати.

Стандарт СОУ ОЕМ 08.002.04.003:2020 Вироби текстильні. Екологічні критерії оцінювання життєвого циклу встановлює критерії визначення переваг виробів текстильних відносно їх впливів на стан довкілля та здоров’я людини протягом життєвого циклу.

Стандарт прийнятий методом передруку і є ідентичним екологічним критеріям для виробів текстильних, прийнятих Рішенням Єврокомісії від 05.06.2014 № 2014/350/ЄС для присвоєння знаку екологічного маркування Ecolabel EU (Commission Decision of 5 June 2014 (2014/350/EU) establishing the ecological criteria for the award of the EU Ecolabel for textile products).

Стандарт розроблено у відповідності з принципами та структурою оцінювання життєвого циклу продукції згідно з ДСТУ ISO 14040 на основі аналізування життєвого циклу виробів текстильних, виготовлених за прогресивними технологіями та екологічних критеріїв програм екологічного маркування І типу.

Сфера дії цього стандарту поширюється на:

• одяг та аксесуари, у складі яких міститься не менше 80% текстильного волокна в тканих, нетканих або трикотажних полотнах;
• текстильні вироби для внутрішнього оздоблення, у складі яких міститься не менше 80% текстильного волокна в тканих, нетканих або трикотажних полотнах;
• текстильні волокна, пряжу, тканину та трикотажні полотна, призначені для виготовлення текстильного одягу та аксесуарів, виробів для оздоблення інтер'єру, включаючи тканину для оббивки та матраців;
• елементи без волокна: блискавки, ґудзики та інші аксесуари, які входять до складу текстильного одягу та аксесуарів, виробів для оздоблення інтер'єру; мембрани, покриття та ламінати;
• вироби для прибирання: ткані або неткані вироби, виготовлені з текстильних волокон, призначені для вологого та сухого прибирання поверхонь та сушіння посуду.

Сфера дії цього стандарту не поширюється на:

• вироби, призначені для утилізації після одноразового використання;
• килими та паласи;
• тканини, які є частиною конструкцій, призначених для зовнішнього використання;
• вироби, тканини та волокна, які містять:
  • електричні пристрої або які є невід'ємною частиною електричної схеми;
  • пристрої або просочені речовини, призначені для реагування на зміни навколишнього середовища.

Вимоги стандарту адаптовані до вимог актів права ЄС:

• Регламенту Європейського парламенту та Ради (ЄС) № 1907/2006 від 18 грудня 2006 року щодо реєстрації, оцінки, дозволу і обмеження хімічних речовин (REACH);
• Регламенту Європейського Парламенту та Ради (ЄС) № 1272/2008 від 16 грудня 2008 року про класифікацію, маркування та пакування речовин та сумішей.

Основним завданням при впровадженні та подальшому перегляді екологічних критеріїв є:

• стале управління природними ресурсами;
• більш стале виробництво волокна;
• міцність виробів;
• обмеження використання небезпечних хімічних речовин;
• зниження екологічних впливів у процесі виробництва;
• зменшення енергоємності технологічного процесу виробництва;
• зменшення відходів виробництва та споживання.

Відносно виробів, що успішно пройшли сертифікацію згідно з вимогами цього стандарту, одержувачу екологічного сертифікату надається право на застосування екологічного маркування відповідно до ДСТУ ISO 14020, ДСТУ ISO 14024 та СОУ ОЕМ 913.01.

Екологічні критерії СОУ ОЕМ 08.002.04.003:201620 відображають найкращі екологічні показники на ринку текстилю. У той час, як використання хімічних речовин та викиди забруднюючих речовин є частиною виробничого процесу, вироби, які мають екологічне марковання, гарантують споживачеві, що використання таких речовин було обмежене в тій мірі, наскільки це технічно можливо, без шкоди для придатності до використання. Суворі вимоги також пред'являються до виробничих процесів, щоб контролювати забруднення води та повітря та мінімізувати вплив на робоче середовище.