1. Екологічне маркування як інструмент державної екологічної політики

Екологічне маркування є одним з основних інструментів досягнення стратегічних Цілей державної екологічної політики:

Ціль 1. Підвищення рівня суспільної екологічної свідомості;

Ціль 4. Інтеграція екологічної політики та вдосконалення системи інтегрованого екологічного управління.

Закон України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року»

2. Відповідальність у сфері застосування екологічного маркування

Безпідставне застосування екологічного маркування, у тому числі шляхом декларування екологічних характеристик чи переваг продукції (поширення інформації, що вводить в оману) визнається недобросовісною конкуренцією згідно Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції») та тягне за собою накладення штрафу в розмірі

  • до 5% доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) суб'єкта господарювання за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф; чи
  • до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (у разі якщо доходу (виручки) немає або суб'єктом на вимогу органів Антимонопольного комітету України не надано відомостей про розмір доходу (виручки).

Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції»

Лист-роз'яснення Мінекономрозвитку України

Лист-роз'яснення Антимонопольного комітету України

3. Екологічне маркування і стандарти

Для отримання права застосування екологічного маркування має бути підтверджена відповідність продукції чи послуг вимогам екологічних критеріїв. Екологічні критерії є стандартами організації України (СОУ), розроблені згідно ISO 14024:1999 Екологічні марковання та декларації – Екологічне маркування типу I – Принципи та методи (ДСТУ ISO 14024:2002), прийняті та впроваджені до системи екологічної сертифікації та маркування І типу.

Екологічні критерії розробляються робочими групами, створеними національним технічним комітетом стандартизації ТК 82 «Охорона довкілля».

Згідно Закону України «Про стандартизацію» технічний комітет стандартизації (ТК) є формою співробітництва заінтересованих юридичних та фізичних осіб з метою організації й виконання робіт з міжнародної, регіональної, національної стандартизації у визначених сферах діяльності та за закріпленими об’єктами стандартизації.

Закон України «Про стандартизацію»

Наказ Держспоживстандарту України від 11.03.2005 №63 «Про реорганізацію технічного комітету стандартизації ТК 82 «Охорона навколишнього природного середовища та раціональне використання ресурсів України»

Наказ ДП «УкрНДНЦ» від 02.112017 № 347 «Про внесення змін до складу ТК 82, структури ТК 82 та затвердження Положення про ТК 82»

Положення про технічний комітет ТК 82 «Охорона довкілля»

Наказ ДП «УкрНДНЦ» від 22.12. 2017 № 457 «Про затвердження нової сфери діяльності ТК 82»

ISO 14021:1999 Екологічні марковання та декларації. Екологічні самодекларації (Екологічне маркування типу II) (ДСТУ ISO 14021:2002)

ISO 14024:2018 Екологічні марковання та декларації. Екологічне марковання типу I. Принципи та процедури (ДСТУ ISO 14024:2018)

4. Екологічне маркування і публічні закупівлі

Згідно Закону України «Про публічні закупівлі» технічні, якісні характеристики предмета закупівлі повинні передбачати необхідність застосування заходів із захисту довкілля.

Керуючись статтею 22 цього Закону замовник має можливість застосовувати екологічні критерії у технічних специфікаціях документації конкурсних торгів (критерії відбору). Замовники можуть посилатися на вимоги міжнародних або національних стандартів, норм та правил, що встановлюють екологічні критерії до предмета закупівель, у тому числі щодо його характеристик (наприклад, енергоефективність, функціональні характеристики, токсичність, біологічний розклад та інші екологічні характеристики).

Застосування екологічних критеріїв програми екологічного маркування згідно ДСТУ ISO 14024 відносно предмету закупівлі забезпечує виконання цієї вимоги. Екологічний сертифікат може розглядатися у якості підтвердного документу про відповідність встановленим вимогам.

Також статтею 23, п.6 Закону визначено, що:

«Якщо замовник посилається в тендерній документації на конкретні маркування, протокол випробувань чи сертифікат, він зобов’язаний прийняти маркування, протоколи випробувань чи сертифікати, що підтверджують відповідність еквівалентним вимогам та видані органами з оцінки відповідності, компетентність яких підтверджена шляхом акредитації або іншим способом, визначеним законодавством».

Єдиним способом підтвердження компетенції органів з оцінки відповідності є їх акредитація, відповідно до Закону України «Про акредитацію органів з оцінки відповідності».

Лист Мінекономіки

Підтвердженням акредитації органу з оцінки відповідності є Атестат акредитації, виданий Національним агентством з акредитації україни. Станом на 01.06.2021 р. ООВ «Центр екологічної сертифікацїі та маркування» ВГО «Жива планета» є єдиним акредитованим органом з екологічної сертифікації в Україні.

Акредитація ООВ Центр екологічної сертифікацїі та маркування ВГО «Жива планета»

Реєстр акредитованих ООВ

5. Екологічне маркування як інструмент сталого розвитку

У 2015 році світовими лідерами на саміті ООН були прийняті Глобальні цілі сталого розвитку (викладені в Порядку денному зі сталого розвитку на період до 2030 року). Визначено 17 Цілей та перелік завдань для досягнення кожної з них. Ціль 12 – забезпечення переходу до моделі відповідального (сталого) споживання і виробництва. Екологічне маркування розглядається у якості одного з дієвих та надійних інструментів для сталого споживання.

Резолюція Генеральної асамблеї ООН від 25 вересня 2015 року «Перетворення нашого світу: порядок денний зі сталого розвитку на період до 2030 року»

Більше інформації про Глобальні цілі сталого розвитку

Національна доповідь «Цілі сталого розвитку: Україна»

Про Десятирічну рамкову програму у сфері сталого споживання та виробництва (10YFP)

6. Екологічне маркування в міжнародних документах, стороною яких є Україна

В пункті 6 статті 5 Орхуської Конвенції, добровільна система екологічного маркування розглядається як один з інструментів реалізації Конвенції, в частині що стосується інформування про екологічні впливи пов’язані як з виробництвом так і з продуктом.

Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхуська конвенція)

Згідно статті 152 Угоди про Асоціацію з ЄС, Україна зобов’язана до 2019 року впровадити до системи публічних закупівель вимоги Директиви 2014/24/ЄС, що забезпечать інтеграцію екологічних і соціальних критеріїв до виконавців контрактів або до закуповуваних для державних потреб товарів, послуг чи робіт, у тому числі:

  • стандартів підтвердження якості продукції та міжнародних стандартів екологічного маркування (статті 74 і 77 Директиви 2014/24/ЄС);
  • вимоги і методи визначення вартості закуплених товарів, робіт і послуг у розрахунку їх повного життєвого циклу і додаткових витрат на екологічні, соціальні та технологічні наслідки їх використання (експлуатації) (статті 31, 68, 78-82 Директиви 2014/24/ЄС).

Про Стратегію реформування системи публічних закупівель («дорожню карту»)

Згідно статті 293 Угоди про Асоціацію з ЄС, Україна має докладати зусиль для сприяння і заохочення торгівлі та прямих іноземних інвестицій в екологічно чисті товари, послуги й технології, використання збалансованих джерел відновлюваної енергії та енергозберігаючих продуктів і послуг, а також екологічне маркування товарів, у тому числі шляхом усунення пов’язаних із цим нетарифних бар’єрів.

Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони