Товарообіг екологічних продуктів між Китаєм та Україною може досягати сотень мільйонів доларів та стати рушійною силою для розвитку вітчизняної економіки, - про це говорили учасники спільної україно-китайської прес-конференції в ІА «Укрінформ»

Віднині українські виробники екопродукції отримають усі можливості для виходу на величезний китайський ринок збуту. Відповідну угоду 16 жовтня 2015 року оприлюднили китайська та українська програми екомаркування в Києві, під час прес-конференції в інформаційному агентстві «Укрінформ».

Підписали угоду уповноважені представники програм екологічного маркування Китаю та України – Сонг Тієдонг, генеральний директор Центру розвитку довкілля Міністерства екології та природних ресурсів КНР, голова Китайського об’єднаного екологічного сертифікаційного центру та Світлана Берзіна, керівник українського Центру екологічної сертифікації та маркування, президент Всеукраїнської громадської організації «Жива планета».

«Зокрема, така співпраця передбачає взаємне визнання результатів оцінювання екологічних переваг продукції між сертифікаційними системами, що надасть додаткові преференції на китайському ринку для українських виробників у відповідності до принципів, встановлених Міжнародною організацією зі стандартизації (ISO 14024), Глобальної мережі екологічного маркування (GEN) та Світової організації торгівлі (WTO)», – розповіла журналістам Світлана Берзіна

Після підписання угоди, китайська продукція може проходити сертифікацію на отримання права нанесення українського екологічного маркування в Китаї, а українські товаровиробники також можуть отримати китайський знак екологічного маркування в Україні.

Що це може дати для України, як може позначитись на розвитку вітчизняної економіки? На думку учасників прес-конференції, безумовно, ця подія може стати визначальною у подальшому розвитку китайсько-українських відносин, та ствердженні нашої країни на міжнародних продовольчих ринках зокрема.

«Цього року уряд Китаю затвердив і приступив до реалізації глобальної міжнародної стратегії по відродженню міжнародних торговельних відносин по лінії історичного Шовкового шляху. Суть цієї стратегії полягає в усуненні торгових бар'єрів і активізації торговельно-економічних відносин між країнами-учасниками процесу. Важливе місце в «Новому Шовковому шляху» буде займати товарообіг екопродукціі. Ми впевнені, що Україна, як країна що динамічно розвивається та активно впроваджує міжнародні екологічні стандарти, яка почала впроваджувати екологічну сертифікацію товарів і послуг різних продуктових категорій, буде повноправним учасником одного з 9 коридорів «Нового Шовкового шляху». На даний момент китайський ринок екопродукціі досягає більше трильйона юанів, і ми сподіваємося, що українські товари займуть у цьому сегменті гідне місце», - заявив містер Ву Ленг, асистент директора Китайського об'єднаного екологічно-сертифікаційного Центру.

«Українські товаровиробники, в складних економічних умовах, змушені шукати нові можливості та все частіше орієнтуються на ринки збуту, як в європейських, так і азіатських країнах, особливо тепер, коли російський ринок для нас закритий. Світові тенденції пов’язані з еко-трендами стимулюють і вітчизняний бізнес до впровадження енергоефективних і більш чистих технологій виробництва екопродукції. З огляду на активний розвиток співробітництва України з Китайською Народною Республікою та певні досягнення в напрямку екологізації економіки в обох країнах, налагодження такої співпраці особливо важливе для українських товаровиробників, оскільки допоможе спростити процедури для експорту та надасть преференції на зарубіжних ринках екопродукції. Й нинішня угода може відкрити для вітчизняного виробника двері в світ великих можливостей, де крутяться величезні гроші, та підписуються угоди на сотні мільйонів доларів. І наша Держава повинна й може бути в середині цього процесу», – зауважила Світлана Берзіна.

«Інтенсивність розвитку людства призвела до збільшення негативних впливів на довкілля та здоров’я людини, що мають здебільшого прояви вже транскордонних кризових явищ в різних країнах світу. Брудні технології, небезпечні виробництва, «хімізація» промислових товарів та харчових продуктів, змушує уряди розвинених держав та бізнес шукати альтернативні шляхи розвитку промисловості. Екологізація виробництва та екопродукція має забезпечити задоволення потреб споживача, який з року в рік приділяє все більш уваги до здорового способу життя, харчовій і екологічній безпеці товарів, житла та послуг і прагне підвищення стандартів якості життя у цілому» - зазначила спеціаліст.

За словами Берзіної, досягненню цієї мети сприятиме інтегрована продуктова політика, розроблена у співпраці бізнесу, урядів, науковців та громадськості в рамках реалізації Стратегії сталого розвитку ООН. Принцип інтегрованої продуктової політики базується на створенні стимулів для поліпшення екологічних характеристик продукції протягом усього її життєвого циклу і, по-друге, – концентрації основних зусиль на тій продукції, що має найбільший потенціал для поліпшення з екологічної точки зору. У якості стимулів розглядаються, як правило, такі інструменти, як запровадження принципу «забруднювач - платить», у поєднанні з пільговим кредитуванням, екологічними інвестиціями та поверненням екологічного податку на модернізацію виробництва, а також інформування та підвищення обізнаності споживача, споживати раціонально і продукцію «дружню до довкілля та кращу для здоров’я», впровадженням підходу сталих державних закупівель.

Цей шлях обрали не тільки країни ЄС, а й розвинуті Азіатські країни: Японія, Нова Зеландія, Республіка Корея, Китайська Народна Республіка та ін., що впроваджують моделі «зеленої економіки».

«Зважаючи на зростання торгівлі між Китаєм і Україною в останні роки, а також ініціативи наших урядів з впровадження принципів «зеленої економіки», програми екологічного маркування наших країн, планують розвивати співробітництво у сфері сталого споживання і виробництва, технічного регулювання, екологічної сертифікації, сталих державних закупівель. Крім цього, ми обговорили з українським партнером запланований до впровадження китайський проект «Пояс і Шлях сталого споживання». Двостороння угода, яку ми сьогодні підписали, сприятиме подоланню зелених торговельних бар'єрів і закладає гарну основу для наступних кроків», – зауважив високий гість Сонг Тієдонг.

Тільки факти від Світлани Берзіної

• 80% китайців готові платити на 20-30% більше за гарантовану якість екопродуктов.
• Всього лише 64 компанії в Україні володіють екологічними сертифікатами на продукцію 424 найменувань, в порівнянні з 4000 китайських компаній, які виробляють близько 15 000 найменувань екологічно сертифікованих товарів і виробів різних товарних груп.
• У 2014 році Євросоюз прийняв нове законодавство, яке вимагає закуповувати за бюджетні кошти товари і послуги, що відповідають екологічним добровільним стандартам. Згідно з угодою про асоціацію Україна-ЄС, Україна повинна перейти на цю норму до 2019 року.
• Антимонопольний комітет може оштрафувати компанію, яка заявляє про те, що її продукт «Еко», при цьому не маючи екологічного сертифікату, як порушника принципів чесної конкуренції, на 5% від валового річного доходу, за попередній фактом встановлення порушення рік!

На прес-конференції журналістам розтлумачили, як визначати клас продукту за екологічними відзнаками.

Так, визначити, чи можна віднести продукт до категорії «еко» дозволяють екологічні стандарти, які є добровільними, і встановлюють додаткові до державних вимог екологічні критерії, що мають визначити екологічні переваги в межах однієї з товарних груп.

Екологічні критерії мають охоплювати основні стадії життєвого циклу товарів, чи послуг і встановлювати більш жорсткі, ніж державні норми – показники безпеки та показники поліпшених екологічних характеристик, такі як:

• обмеження або заборона на застосування інгредієнтів чи препаратів за факторами ризику для довкілля та здоров’я людини;
• рівень забруднення натуральної сировини агрохімікатами, важкими металами, радіонуклідами (наприклад, для харчових продуктів, тканин, косметичних засобів);
• споживання енергетичних та водних ресурсів;
• показники екологічної результативності виробництва;
• обсяги утворених відходів виробництва та споживання;
• придатність пакування та продукції промислової групи до повторного перероблення, тощо.

Для промислової групи товарів, як правило притаманні такі критерії, як обмеження використання у якості інгредієнтів та/або препаратів токсичних речовин за факторами ризику впливів на довкілля та здоров’я людини; для харчової продукції – обмеження потенційно небезпечних харчових домішок, а також суворіші, ніж загальнообов’язкові державні вимоги до показників безпеки сировини щодо забруднення залишками агрохімії, важкими металами та радіонуклідами. Таким чином, добровільні екологічні стандарти дозволяють визначити загальні переваги відносно впливів продукції на стан довкілля та здоров’я людини, враховуючи її можливий склад, технології виробництва, зберігання, транспортування та утилізації.

Для забезпечення підтвердження відповідності продукції вимогам екологічних стандартів в багатьох країнах впроваджуються регіональні або національні програми екологічної сертифікації та маркування продукції, принципи та методи до яких визначені міжнародним стандартом ISO 14024.

Екологічна сертифікація згідно ISO 14024 може розглядатися, як найбільш досконалий і багатокритеріальний підхід до добровільного встановлення «вищої планки» для виробників щодо безпеки та якості продукції, враховуючи усі стадії її життєвого циклу.

Екологічне маркування, право на застосування якого отримує товаровиробник чи надавач послуг, за результатами успішного проходження екологічної сертифікації відіграє важливу роль в ідентифікації більш якісної та безпечної продукції, а також інформування споживача про її переваги на основі перевірених, комплексних та правдивих даних.

Зараз у світі існує 29 програм згідно ISO 14024, що визнані на міжнародному рівні і представляють більше 60 країн. Ці програми є членами міжнародної асоціації – Глобальної мережі екологічного маркування (Global Ecolabelling Network, GEN), взаємодіють між собою з метою обміну кращим досвідом, розвитку екологічної стандартизації, а також реалізації програм технічної підтримки та взаємної довіри та визнання (GENECIS).

Українська програма екологічної сертифікації та маркування увійшла до складу GEN і отримала міжнародне визнання у 2004 році та активно співпрацює з програмами інших країн.

Знаки екологічного маркування

ДОВІДКОВА ІНФОРМАЦІЯ

Китайська програма екологічної сертифікації та маркування

Започаткована у 1994 році, відповідає вимогам міжнародного стандарту ISO 14024

Орган сертифікації: Китайський об’єднаний екологічний сертифікаційний центр, уповноважений Міністерством екології та природних ресурсів КНР.

Кількість впроваджених екологічних стандартів на різні продуктові групи та послуги: 97.

Пріоритетні продуктові групи (що мають більшу кількість виданих екологічних сертифікатів): будівельні матеріали, текстиль, автомобілі, побутова хімія, електронне обладнання, упаковку, поліграфічні послуги

Станом на вересень 2015 року сертифіковані понад 200 тисяч різних видів продукції, яку виробляють більш ніж 4 тисячі підприємств.

Китайський ринок сертифікованої екопродукції вже досяг триліону юанів.

Китайська програма екологічної сертифікації та маркування активно розвиває міжнародне співробітництво. На даний час Китай є членом Глобальної мережі екологічного маркування (GEN) та має представництво в ради директорів GEN.

Українська програма екологічної сертифікації та маркування

Започаткована у 2003 році, відповідає вимогам міжнародного стандарту ISO 14024

Система добровільної екологічної сертифікації продукції в Україні, як і в усьому світі, відповідає вимогам міжнародного стандарту ISO 14024 і дозволяє визначити продукцію з поліпшеними характеристиками відносно її впливів на стан довкілля та здоров’я людини.

Орган сертифікації: Центр екологічної сертифікації та маркування Всеукраїнської громадської організації «Жива планета», діючий в рамках Угоди про співпрацю та взаємодію з Міністерством екології та природних ресурсів України, Торгово-промислової палати України та ін.

Кількість впроваджених екологічних стандартів на різні продуктові групи та послуги: 36

Пріоритетні продуктові групи (що мають більшу кількість виданих екологічних сертифікатів): будівельні та лакофарбові матеріали, мийні засоби, харчові продукти та напої.

Станом на вересень 2015 року сертифіковані понад 400 найменувань товарів та послуг, яку виробляють 56 підприємств.

Застосування екологічного маркування в Україні регулюється на законодавчому рівні згідно Технічного регламенту з екологічного маркування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2011 № 529.

Цей Технічний регламент є актом національного права, який адаптований до вимог Регламенту Європейського Парламенту і Ради ЄС від 25.11.2009 р. 66/2010/ЄС про знак екологічного маркування Європейського Союзу. Він визначає екологічне маркування як коротко і точно сформульований напис, символ чи зображення, що наноситься на етикетку або пакування продукції чи наводиться у документації на продукцію, технічних бюлетенях, рекламних матеріалах з метою зазначення певної екологічної характеристики продукції, компонента або пакування відповідно до вимог екологічних критеріїв.

Екологічну перевагу продукції визначають екологічні критерії, що запроваджуються до сертифікаційної системи у формі екологічного стандарту на певний вид продукції. Такий екологічний стандарт розробляється на основі досліджень кращих світових практик і встановлює більш жорсткі показники безпеки до сировини, інгредієнтів чи матеріалів з яких виготовляється продукція, вимоги до екологічних впливів виробництва та транспортування, показники безпеки та якості готової продукції, а також тари чи упаковки.

Відповідність продукції встановленим екологічним критеріям підтверджується сертифікатом екологічного маркування, який видається органом сертифікації згідно з ISO 14024 як незалежною третьою стороною. Право застосування екологічного маркування надається на підставі екологічного сертифікату.

Відповідно до вимог Технічного регламенту забороняється застосовувати нечітке або неправдиве екологічне маркування чи екологічне маркування, яке можна неправильно зрозуміти, а також неперевірені шляхом сертифікації твердження, як «екологічно чистий», «екологічно безпечний», «екологічно сприятливий» тощо.

Розвиток екологічної сертифікації та маркування є одним з завдань Стратегії державної екологічної політики до 2020 року, затвердженої Законом України.

Українська програма екологічної сертифікації та маркування активно розвиває міжнародне співробітництво та є членом Глобальної мережі екологічного маркування (GEN).

Сталі державні закупівлі

Сталі державні закупівлі (надалі – СДЗ) відрізняються від поки що традиційного в Україні підходу до державних закупівель тим, що передбачають включення екологічних критеріїв на різних етапах закупівель (при плануванні, формуванні технічних специфікацій, виконанні договору тощо) для досягнення вищих стандартів у сфері захисту довкілля та соціальних стандартів.

За допомогою СДЗ бюджетні установи та організації можуть сприяти досягненню цілей державної екологічної політики, таких як зниження викидів парникових газів, поліпшення ефективності використання енергії та водних ресурсів, зменшення відходів виробництва та споживання, поліпшення показників безпеки готової продукції. У соціальній сфері СДЗ можуть вплинути, наприклад на створення більш комфортного середовища для життя та поліпшення стану здоров’я споживачів. В економічному плані підхід СДЗ передбачає оцінювання повної вартості життєвого циклу продукції, що забезпечує об’єктивну оцінку економічних вигід чи втрат стосовно предмета закупівлі та ефективність державних закупівель.

Сталі державні закупівлі є одним з інструментів політики ЄС в рамках реалізації стратегії «Європа 2020» та закріплені на рівні нового права ЄС Директивами 24/2014/ЄС та 25/2014/ЄС.

В Україні у 2014 році за підтримки Програми ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП) в рамках реалізації регіональної програми «Екологізація економік у країнах Східного партнерства ЄС» (EaP-GREEN) стартував проект з впровадження сталих державних закупівель. Протягом 2014 року, на основі методології ЮНЕП, були проведені дослідження тенденцій розвитку галузей економіки, національної нормативно-правової бази та аналіз готовності ринку відносно можливостей впровадження сталих державних закупівель в Україні. На виконання Угоди про Асоціацію Україна – ЄС, в рамках реалізації компоненту 1.3 програми EaP-GREEN на даний час завершуються роботи з розробляння Національної політики та Національного плану дій з впровадження СДЗ в Україні на період 2016 – 2020 роки.

Проект «Новий Шовковий шлях»

Стародавній шовковий шлях залишив світ дорогоцінну духовну спадщину. Сі Цзіньпін, генеральний секретар КНР виступив з ініціативою про будівництво «Нового Шовкового шляху», що було задекларовано в березні 2015 року.

Цей проект передбачає міжрегіональне економічне співробітництво Китаю з країнами Центральної Азії та Європи.

Амбіційні плани впровадження ініціативи «Новий Шовковий шлях», передбачає створення дев'яти економічних коридорів, що охоплюють 40% суші (51,3 км2), 60% населення світу (4,4 мільярда чоловік), близько 30% світового ВВП ($ 21 трлн), передбачається, що прямі інвестиції в розвиток торгівлі становитимуть близько 30% від загальносвітового обігу.

Усунення торгівельних бар’єрів є одним із пріоритетів співпраці в рамках «Нового Шовкового шляху», з метою екологізації економіки країн, що візьмуть участь в цьому проекті, Міністерство екології КНР виступило з ініціативою запровадження «зеленого шовкового шляху» для захисту довкілля та реалізації принципів сталого виробництва та споживання.